У 2012 році до нашої харківської майстерні заїхав Harley-Davidson Night Rod Special 2009 ABS, а виїхав інший мотоцикл. Так глибоко ми доти не розбирали нічого — схоже, і в країні до нас теж. Саме з нього ім'я Iron Custom Motors стало кастом-маркою; тоді ми ще підписувалися I.C.M. Усе, що було потім, починається тут.
Завдання, яке сперечається саме з собою
Ярослав Лутицький, який керував проєктом, хотів мотоцикл водночас лаконічний і показний, брутальний і технологічний. А позаяк такий у країні був би один, йому належало їздити тим, що ми ввічливо звали нашими дорогами, — у дусі повоєнного вінтажу.
Усередині сток, ззовні ні з чим не сплутати
Мотор Night Rod слабким не називав ніхто, тож усередині він лишився заводським. Ішлося про брутальність драгстера, а не про секунди на колі, тому мотор трохи підкачали: фільтр нульового опору K&N, випуск Vance & Hines 2-в-1 і паливний контролер Vance & Hines. Плюс двадцять ньютон-метрів і голос, який приходить раніше за мотоцикл.
Повітря з обох боків і власний комп'ютер
Пневмопідвіска для автомобілів — звична річ, для мотоциклів — рідкість, майже завжди американська. Ярослав захотів її з обох боків. Залізо приїхало з Теннессі, від Tricky Air & Billet Inc.: задні пневмостійки і передня вилка з траверсами. Стійки як стійки, а вилка — окрема історія: тоді їх у світі було три, дві у Фреда Кодліна й одна в нас. Перевернута, пневматична, пера 55 мм, у минулому житті — вилка Yamaha R1, укорочена під конкретний мотоцикл.
Мотоциклом, а не списком деталей, усе це зробила система керування, яку вигадали та зібрали ми самі. Висота посадки, жорсткість, накачування — усе під комп'ютером. Купити таке було ні в кого — так у країні з'явився перший мотоцикл зі змінним кліренсом.
Як він їде
Американські лоу-райдери паркуються без бічного упора, лягаючи на черево. Ми від цього відмовилися свідомо: наші дороги такого не пробачать. На стоянці — 2 см до асфальту, у русі — 12. Решта вийшла з розрахунків, найважчої частини: зменшили виліт, переробили ергономіку, змістили центр мас. The First не нишпорить дорогою: тримає пряму до 180 км/год, навіть коли розводиш руки в боки. У жорсткому повороті задня покришка 330-ї ширини пише ту саму дугу, що й стоковий Night Rod на 240-й. Пневма виявилася єдиним рішенням, на якому лоу-райдер такими дорогами їде.
Матовий чорний і все, що відмовляється бути чорним
Кузов зібраний із деталей No Limit Custom: німці роблять і готові комплекти, і окремі панелі — якщо поєднувати їх з головою, пластика виходить власна. Колеса теж NLC — 3,25×21" спереду з Avon Venom 120/70R21 і 12×17" ззаду під 330/30R17, — гальмівні диски NLC, супорти HHI, кермо й райзери Joker Machine, дзеркала Rizoma.
Усе матове чорне, а нудним мотоцикл не виглядає — завдяки тому, що відмовилося бути чорним: ребра циліндрів, диски, болти, шланги, деталі підвіски. Таке помічають одиниці: отвори в спицях коліс перегукуються з отворами в кожусі радіатора. Аерографію робив Дмитро Дмитрієв, а на корпусі повітряного фільтра наші написи виведені чорним глянцем — наче видряпані цвяхом.
Дебют і те, що з нього почалося
The First показали на «МотоБайк-2012», на стенді журналу MotoDrive: він зайняв частину площі й куди більшу частину уваги. Журнал оцінив побудову у 80 000 доларів. Первісток, як називав його Ярослав, — і мотоцикл, який вирішив, якою майстернею ми будемо: Harley можна модернізувати як завгодно глибоко, але він мусить витримувати реальні дороги й обслуговуватися будь-де. За рік з'явилися Cocktail, наш білий беггер, і Fetish, перший український кастом на чемпіонаті світу AMD.
